«Пожадані суть в першій мірі такі особи жіночого пола, котрі би хотіли йти на поле битви...» Що повинні робити молоді люди під час війни та як допомогти тим, хто залишився без роботи? У серпні 1914 р. часописи обговорювали ці та інші нагальні питання...

«...у зв’язку з невідкладною потребою співпраці всього суспільства в трудах теперішнього часу» Львівська преса слідкувала за успіхами австро-угорської зброї на полях бою і розповідала про пристосування міста до нових умов життя...

«Акция, яку ми зачинаємо, вимагає сили гроша...» Ознакою воєнного часу стало розгортання польових кухонь на вулицях міста...

«...що означало конець росийського консуляту у Львові» В рамках світової війни розпочалась і війна між Австро-Угорщиною та Росією, тож Львів несподівано для себе став прифронтовим містом...

Про небезпеку сонячних ванн у воєнний час Продовжуємо публікувати хроніку подій Першої світової війни у Львові...

«Ескортованю шпіона супроводила товпа людий, що булиб його злінчували...» «Кому війна, а кому мати рідна». Незважаючи на загрозу покарання, чимало торговців намагалися скористатися нагодою і підняти ціни на продукти першої необхідності. Тим часом органи влади готувалися зносити будівлю «Бригідок», але ці плани не реалізували – навіть протягом наступних ста років...

«Років тому сто... такий самий знак питання висів над картою Європи» Часописи спростовували тривожні чутки, зокрема про отруєння води у львівському водотязі, повідомляло про урядовий наступ на спекулянтів і москвофілів і повчало читачів про те, що їх може чекати у воєнний час...

«...тямлючи, що побіда австрийської армії принесе визволенє нашому народови» Продовжуємо публікувати новини львівських часописів перших днів світової війни...

«...суворо застерегти громадськість, щоб вона не вірила таким чуткам, метою яких може бути тільки бажання викликати неспокій» Часописи закликали не вірити чуткам про припинення обігу паперових банкнот і повідомляли про заборону вивозу коней за межі повіту – сто років тому регулярна армія потребувала коней неабияк...

«...громада Львова сприйняла новину про мобілізацію поважно і спокійно» «Мобілізація – це ще не війна» – заспокоювали себе і читачів журналісти, констатуючи ентузіазм і патріотичний запал, з яким львів’яни реагували на новини. Зрештою, це відповідало істині – звістки про початок війни сприйняли скоріше з радістю, ніж навпаки...