«Виплата запомоги починає ся з днем покликаня, а триває до дня повороту покликаного до дому» Наскільки безпечним було ремесло художника в умовах перших днів війни і що можна було загубити в тисняві біля ощадної каси?

.: «...музика грала австрийський гимн, підношено оклики на честь монарха, армії і держави» Настала пора урочистих маніфестацій, шпигуноманії і завищення цін – поки що тільки на свіжі газети...

«Вже не один бездумний вкладник таким чином втратив усе майно, зібране довголітньою працею...» Початок війни поступово зменшував зону комфорту звичайних громадян: телефон і телеграф було передано у виключне розпорядження влади, на шпальтах газет усе частіше було помітно сліди втручання цензури, а майбутнє банківських внесків опинилося під великим знаком питання...

«...заповідають заведенє виїмкового стану по думці розпорядженя цілого міністерства» Мислення воєнного часу поступово входило у свідомість львів’ян: часописи повідомляли про формування добровольчих загонів та необхідність реєстрації всіх прибулих до міста.

«Є се зовсім безосновне занепокоєнє о гроші, зложені в щадницях» Сьогодні часописи розповідали про паніку банківських вкладників, настрої передвоєнного Львова і ажіотаж навколо газет, якими читачі прагнули чимшвидше втамувати інформаційний голод...

Не приймайте подарунків від незнайомців! «Нарешті це все закінчиться!» – так реагували обивателі на гарячі урядові новини, однак не мали рації. Навряд чи хтось міг припустити, що непрості часи для Львова і Австро-Угорщини тільки починаються і триватимуть не один рік...

«Відомість про війну з Сербією сприйняли з ентузіазмом» Основні новини дня львівська спільнота дізналася вже ввечері. Відповідь уряду Сербії на ультиматум не задовольнила австро-угорську сторону, що означало кінець миру...

«...з огляду на надмірне число т. зв. інтеліґенції – добрий ремісник стоїть о много ліпше чим урядник» Ультиматум урядові Сербії з боку Австро-Угорщини вже було висловлено. Чим завершиться справа – ніхто ще не знав, однак чутки, які ходили Львовом, були дуже тривожними...

«Вистарчить, щоби якийсь ноторичний інтриґант пустив сплетню... а вже цілий Львів кричить: війна» Журналісти заспокоювали схвильованих читачів, що чутки про майбутню війну є перебільшенням. Події наступних кількох днів довели їхню неправоту...

«...в кожному номері пишуть про демонів, масонів та інших спіритистів» На сторінках часописів по сусідству статті про захоплення спіритичними сеансами чергувалися з повідомленнями про брак місць у закладі божевільних. Нам залишається тільки здогадуватися, чи був між ними якийсь зв’язок. А ще у Львові в останню путь провели Петра Гарасимовича – знаного скульптора, витвори якого і донині прикрашають Львівську філармонію та інтер’єри Оперного театру...