14 квітня 1837 р.

“Вельмишановний графе! Невдовзі після того, як я своїм звітом від 12 квітня ц. р., №495, повідомив вас про знайдену в Снятині революційну статтю, писану руською мовою, у львівській греко-католицькій митрополичій семінарії виявлено другу подібну статтю, переклад якої я долучаю. Зміст цієї статті перевищує зміст попередньої своєю мерзотністю, а оскільки він викладений менш абстрактно, перевищує також і шкідливістю. Вона являє собою не що інше, як розраховане на життєві обставини руського народу наслідування “Слів віруючого” Ламене і вийшла, як видно з виразних натяків у ній, з-під пера поляка. Існування двох таких виплодів революційного фанатизму, подібних на себе якістю і тенденцією, вказує на заплановану обробку руського народу і вимагає якнайстараннішого розслідування, щоб натрапити на слід автора і найсуворіше покарати тих, що виявляться скомпрометованими. Мета цієї статті – сприяти об’єднанню польського і руського народів для революційних цілей, знищити любов і прихильність народу до монарха, що, безперечно, наявні, і зобразити його як безпосереднього винуватця усіх тягот і страждань народу, а шляхту, духовенство, вищих офіцерів і чиновників – як його платних помічників. Добра обізнаність автора цього твору з порядками у цій провінції, що їх він старається зобразити в найнеприємнішому світлі, дає підставу вважати, що він галичанин і, дуже ймовірно, член якогось таємного товариства...”