19 липня 1527 р.

“...Маючи на увазі нещастя наших львівських міщан, які недавно через пожежу всього міста зазнали великих втрат у своїх речах і будівлях, як громадських, так і приватних, вони вважали, разом з нами обдумуючи, що те місто, яке перед нещасливим і жалісливим випадком доходило до такої величі і зростання, було не тільки оздобою та прикрасою інших руських земель, але також виділялося в час ворожих набігів, було захищеним і безпечним для втікачів сховищем, в яке стікалися люди з будь-яких інших місць на кордонах нашого королівства. Ми, бажаючи, щоб те місто, нашою ласкою і добродійством підтримане, свою попередню велич отримало і у своїх публічних і громадських будівлях і маєтках відновлювалося, дали і надали, даємо і надаємо даною грамотою всім нашим підданим, які те наше місто Львів заселяють: католикам, українцям і вірменам – наше звільнення від оплати всіх наших чиншів, як з ратуші, так і з міста... від тепер протягом 20 років, а від сплати чопового – на сім років, що безперервно і негайно наступають один за одним...”.