18 жовтня 1592 року

“...Ми, стверджуючи згоду або угоду велебного капітулу львівського митрополичого костелу зі знаменитим бурмистром і райцями того міста про презентацію до канонікату львівського митрополичого костелу каноніка, а саме особи з докторським, або також магістерським ступенем зі священної теології, або в обох чи також в одному праві, окрім іншої особи, яку ті райці віддавна згідно з договорами з цим величним капітулом за звичаєм пропонували на ректора школи, після відходу по смерті якогось із їх грона, ініціюючи і встановлюючи каноніка. Маючи цю угоду в обох вищезгаданих випадках дійсною і непорушною, те саме право патронату, що нам із сили нашої королівської вищості до презентації каноніка належить, ми вважали перенести і передати бурмистру і райцям нашого міста Львова для збільшення божественної слави і для доброго управління цим костелом, що вічним і незворотнім правом переносимо і передаємо даною нашою грамотою, так, щоб скільки разів чи через відхід чи через смерть якогось з числа вищезгаданих каноніків не виявився вакантним канонікат, вищеназвані бурмистер і райці, тепер і на майбутній час, повинні презентувати на те місце таку особу, як є вищеописано, відповідно до переднього від нас права цілковитої і вічної можливості презентувати каноніка...”