Палац Баворовських

Первісно ця будівля виникла як арсенал А. Сенявського за проектом військового архітектора Павла Ґродзіцького у 1639 році. Могутні та суворі стіни першого поверху свідчать про давню оборонну функцію цієї споруди. Наприкінці XVII століття споруда перейшла до графів Чарторийських, які облаштували поряд з будівлею стайню і манеж.

Від початку XIX століття палац належав графам Баворовським, які у 1830-1840-х перебудували її за проектом архітектора І. Хамбреза (Шамбре) у дусі бідермаєрівського класицизму. Увага архітектора була зосереджена на східному фасаді, оформленому трикутним фронтоном і балконом на тосканських колонах. Скульптури на фасаді та у інтер'єрі виконав Йоганн Баптист Шимзер. У нижньому фронтоні поміщено скульптуру лежачого коня (в натуральну величину), а балкон прикрашений рельєфами зі зображеннями орлів, які тримають гірлянди квітів. 1877 року граф Віктор Баворовський перевіз до будинку свою бібліотеку, яка з 1900 року стала публічною і з того часу мала назву бібліотеки Баворовських.

За часів СРСР тут містився відділ мистецтв Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. У 2006 році завершено реставрацію будівлі на кошти меценатів (О. і Т. Антоновичів, уряду Польщі та Держбюджету України), тож тепер тут розташовано Палац мистецтв імені Омельяна і Тетяни Антоновичів Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України.