Місто без бар'єрів: як Львів стає доступним

Цими днями у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю. Він вкотре нагадує нам про потребу забезпечити для маломобільних людей безбар'єрне середовище у місті. І тут мова не лише про людей з інвалідністю, але й про літніх людей, про людей, які тимчасово втратили працездатність, вагітних жінок, матерів і батьків із візочками.

Львів у цьому контексті здійснив справжній прорив. З початком повномасштабної війни, коли кількість людей з інвалідністю невпинно зростає і вони потребують безбар’єрного середовища, Львів стараються зробити доступним для кожного. Зокрема встановлюють підйомники та пандуси у житлових будинках, понижують бордюри, озвучують громадський транспорт і роблять його доступним для людей на колісних кріслах, облаштовують безбар'єрні зупинки, запустили інклюзивне таксі. 

Що вже зроблено у місті Лева у питанні доступності, і які бар'єри ще потрібно подолати, аби зробити Львів доступним для кожного — читайте у матеріалі.

Історія Сергія

В кінці 2024 року на вулиці Виговського у Львові місцева влада встановила пандус біля під’їзду військового Сергія Власова. Чоловік користується ним, коли приїжджає у відпустку, і каже, що тепер йому значно простіше потрапити до свого помешкання. Сергій втратив на війні обидві ноги, пройшов лікування, отримав протези і повернувся назад на службу. 

Проте в цій історії був і неприємний інцидент. Коли фахівці встановлювали пандус, дехто з сусідів виступив проти нього. Мовляв, він «завеликий» і «неестетичний».

«Аргументи мешканців, що він завеликий — це “дитячий садочок”. Так, ми звикли до малих, радянських пандусів, які  насправді не зручні для людей з інвалідністю. Але все це від незнання того, якою насправді має бути доступність, — говорить Сергій Власов. — Я розмовляв із тими хлопцями, які встановлювали пандус до мого будинку, і вони сказали, що мій випадок — не єдиний. Кажуть, що у 80% випадків, коли вони приїжджають встановлювати правильний пандус, який відповідає нормативам, люди обурюються, бо це, на їх думку, погіршить вигляд їхнього під'їзду. Як можна порівнювати “красу” будинку з базовою потребою потрапити до своєї квартири, для мене не зрозуміло. Добре, що тоді до нас приїхали експерти, люди, які знаються на доступності, представники міської ради, які все переміряли, роз'яснили людям, що це норма, і що інших пандусів тут не може бути».

Пандус до будинку захисника встановили в межах програми забезпечення доступності житлових приміщень людей з інвалідністю у колісних кріслах та людей з інвалідністю з порушенням зору першої групи, яка діє у Львові вже шість років. Щоб скористатися нею, мешканці мають подати звернення в ЦНАП або в районну адміністрацію. Саме так зробив Сергій Власов. 

З 2019 по 2024 рік у межах цієї програми у Львові встановили 156 пандусів і підйомників. Рекордну кількість цих елементів доступності облаштували торік. У 2025 році місто планує встановити ще 80 пандусів та підйомників.

Доступність житлових будинків для людей з інвалідністю передбачає три складові. Перше — пандус до будинку, друге — підйомник, який веде до першого поверху і до ліфта, третє — сам ліфт, адаптований в тому числі для людини з інвалідністю. 

«Зараз ми працюємо над тим, щоб насамперед забезпечити у будинках перші дві складові, бо модернізація ліфтів потребує значних грошей, а на сьогодні в пріоритеті фінансування армії», — каже заступниця міського голови Львова з питань доступності Ірина Маруняк.

Вулична інфраструктура і транспорт

З 2015 року у Львові почали понижувати бордюри і роблять це до сьогодні. Понизили майже три тисячі бордюрів (з них 1258 — у 2024 році) з облаштуванням попереджувальної та направляючої тактильної плитки, що дуже важливо для людей із порушенням зору. Також пониження роблять на пішохідних переходах, а після цього планують зробити це ще й у внутрішніх дворах житлових будинків. 

«Доріжки доступності». Львів перейняв від кількох європейських міст цікаве рішення для облаштування доступності брукованих вулиць і площ — доріжки доступності. Бруківку демонтують і шліфують до гладкого рівня без вигину. Товщина бруківки залишається тією самою, в середньому 17 сантиметрів, але її поверхня стає рівною: так людям на колісних кріслах і дитячим візкам зручніше проїхати. 

Перші доріжки доступності з’явились на площі Ринок у центрі Львова. Їх облаштовують за позабюджетні кошти. Загалом у 2023—2024 роках перемостили й облаштували 750 квадратних метрів доріжок. 

Пішохідні переходи. На початку весни у Львові облаштували перший доступний підземний пішохідний перехід на площі Митній. Там встановили два електричні підйомники, які спрощують пересування людям на колісних кріслах. 

У планах на цей рік також зробити у Львові перший доступний наземний пішохідний перехід на площі Соборній, який веде до фонтану Да Вінчі. Як розповіла заступниця міського голови з питань доступності Ірина Маруняк, там є дорога з бордюрного каменю і людині на колісному кріслі складно перейти дорогу, поки світить короткий зелений сигнал світлофора. Тому там облаштують пішохідний перехід за аналогом доріжок доступності на площі Ринок.  

Зупинки громадського транспорту. Доступність зупинок громадського транспорту передбачає якісно облаштований павільйон; платформу, де немає ям і просадок; тактильну плитку (попереджувальна і направляюча), рівні тротуари, які ведуть до зупинки; бордюр не вище 20—21 сантиметра. Зараз у місті повністю доступними є 199 зупинок, а на цей рік заплановано зробити інклюзивними ще понад 50. Загалом у Львівській громаді майже 80% зупинок є доступні або частково доступні.

   

Касельські бордюри. На проспекті Чорновола вперше у Львові встановили кассельські бордюри, які дають змогу громадському транспорту якнайближче під’їхати до платформи зупинки, тому пасажирам комфортно заходити й виходити. Цю зупинку обрали, бо вона завдовжки 45 метрів, і тут зупиняється двадцять автобусних і один тролейбусний маршрут. 

Львівських водіїв спеціально вчили під’їжджати близько до бордюра, щоб людина на колісному кріслі могла сама заїхати в салон. На інших зупинках водіям доводиться виходити й відкидати пандус, аби людина могла заїхати. Якщо на зупинці водій бачить людину колісному кріслі і вона піднімає руку, водій зобов’язаний допомогти цій людини потрапити у салон. Тих, хто проігнорував пасажира на колісному кріслі або не допоміг йому, штрафують на 3400 гривень. 

Звукові сигнали на світлофорах. Вони дають змогу насамперед людям із порушенням зору почути і зрозуміти, коли можна переходити дорогу. 

Станом на 2024 рік у місті встановили 334 звукових сигнали на світлофорах, цього року планують озвучити ще 350 (загалом у Львові нараховують понад 2 тис. світлофорів).

Громадський транспорт. На сьогодні у Львові майже 70% громадського транспорту є доступним. Мова йде про низькопідлогові автобуси, тролейбуси і  трамваї. Доступність у транспорті передбачає поруччя, пандус, кнопку виклику водія, правильно облаштоване місце для людини на колісному кріслі, простір у салоні і пасок безпеки. 

Озвучка зупинок. Після запровадження електронного квитка у Львові внутрішня озвучка зупинок є у всьому громадському транспорті міста. Щоправда, іноді водій забуває або навмисно не включає її; тоді з водіями проводять профілактичні бесіди. 

Комунальний перевізник АТП-1 також облаштовує систему автоматичного інформування пасажирів, що особливо важливо для людей з порушеннями зору чи слуху. Мова йде про зовнішні світлодіодні табло, аудіо колонки, за допомогою яких інформують пасажирів про номер автобуса, поточну та наступну зупинки, за яким маршрутом курсує автобус. У шістдесяти автобусах така система вже працює. Тепер місто домовляється з приватними перевізниками, щоб і вони у своєму транспорті облаштували таке інформування пасажирів.

Інклюзивне таксі. У Львівській громаді вже понад рік діє інклюзивне таксі для людей на колісних кріслах. Послугу запустила компанія Uklon за підтримки мережі АЗК OKKO, а Львівська міська рада запровадила програму компенсації вартості цих поїздок — до 800 гривень на місяць для однієї людини. Скористатися нею можна у Львові та передмісті в радіусі 20 кілометрів. Замовлення виконують спеціально адаптовані авто, що мають механічний підіймач, рампу, паски безпеки та кріплення для фіксації колісного крісла. 

   

Інклюзивні паркомісця. Залишати і позначати паркомісця для людей з інвалідністю вже стало нормою для суспільства, однак у Львові пішли далі: почали облаштовувати інклюзивні паркомісця. Такі можна побачити на вулиці Степана Бандери. За допомогою спеціально змонтованих пандусів ці паркомісця підвищили до рівня хідника. Це дозволяє людині на колісному кріслі відразу з парковки безперешкодно переміститися на тротуар. 

Крім того, паркомісця для людей з інвалідністю віднедавна почали додатково ознакувати, аби закликати водіїв залишати місця насамперед для маломобільних людей. Мова йде про спеціальні таблички з написом «Просимо залишити це місце для людей на колісних кріслах». 

Доступність комунальних закладів

У Львівській громаді є 632 комунальні установи: заклади освіти, медицини, ЦНАПи, комунальні підприємства, бібліотеки, кінотеатри. Починаючи з 2023 року їх системно перевіряли на доступність. Працювали спеціальні моніторингові групи, проводили обстеження працівники міської ради, експерти з доступності та небайдужі, що пересуваються містом на колісному кріслі. Зокрема міряли ширину дверей та порогів, висоту сходів, перевіряли вбиральні та коректність маркування. За результатами перевірок складали протокол із переліком порушень, які потрібно усунути, й детальною інструкцією, що й коли потрібно зробити. 

Ірина Маруняк каже, що більшість установ доступні або частково доступні. «Це дуже складна робота, бо є об'єкти, які знаходяться в пам'ятках архітектури, є установи на верхніх поверхах. Потрібно встановлювати там підйомники та ліфти. Якщо, скажімо, є висновок управління історичного середовища, що в конкретній установі не можна проводити об'ємні роботи, то ми не маємо права псувати пам'ятки архітектури. Але якщо це невеликі елементи, де можна розширити двері, не нищачи пам’ятку, ми це робимо. Тобто до кожного об'єкта ми шукаємо індивідуальний підхід», — каже посадовиця.

Вона наводить приклад Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла, який є пам'яткою архітектури. Там встановили підйомник-трансформер. Його замовляли в Данії і він виглядає як сходи, які при натисканні кнопки перетворюються на підйомник. На цю платформу можна заїхати на колісному кріслі, і тоді платформа підіймається в рівень підлоги храму, а двері автоматично відчиняються завдяки встановленим датчиками руху. 

Безбар'єрні маршрути

Цього року у Львові розпочнуть облаштовувати перший безбар’єрний маршрут протяжністю майже 15 км. Він з’єднає два райони міста – Шевченківський та Личаківський і ним передбачано, що всі будівлі і простори вздовж цього маршруту мають бути доступними для безперешкодного пересування маломобільних людей. Проєкт реалізується у межах співпраці Міністерства розвитку громад та територій “Рух без барʼєрів”, де Львів обрано одним із 15 пілотних міст, де реалізовують програму.

Безбар’єрний маршрут – це певна територія, вздовж якої всі заклади (медичні, освітні установи, житлові будинки, ЦНАПи, заклади бізнесу) і простори (дороги, тротуари, зупинки громадського транспорту) мають бути доступними для маломобільних людей. Тобто ця окреслена локація має стати безбар’єрною і зручною для усіх користувачів. Також на цих локаціях, або біля них має курсувати доступний низькопідлоговий транспорт.

Об’єкти, які входять до маршруту, вже промаркували – встановили відповідні інформаційні наліпки на будівлях, а також тематичні сітілайти на зупинках громадського транспорту. А фінансування робіт з облаштування доступності вздовж пілотного маршруту буде за кошти міського і державного бюджетів. Більшу частину робіт заплановано провести цього року.

Доступне кіно

Люди з порушенням зору і слуху мають можливість дивитися кіно в міських кінотеатрах — Львівському кіноцентрі у парку Горіховий гай та у культурно-освітньому центрі Довженка на Сихові. Відвідувачі з порушенням зору можуть підключитись до спеціального додатку через телефон і в навушниках слухати опис того, що відбувається на екрані. Для людей із порушенням слуху у цьому ж додатку можна дивитися субтитри до фільму. Також, за словами Ірини Маруняк, зараз у місті працюють над тим, аби дублювати вивіски на фасадах, таблички на дверях закладів шрифтом Брайля. А ще у ЦНАПах Львова діє сервіс для людей із вадами слуху.

Готелі й ресторани

Впродовж 2023—2024 у Львові експерти з питань доступності проводили навчання для персоналу готелів і ресторанів. Що робити, коли приходить людина з протезом або з порушенням слуху? Як не допускати незручних ситуацій чи навіть конфліктів? 

«Перша частина — це коректна комунікація, бо ми можемо мати суперінклюзивне середовище, але якщо ваш персонал не вміє коректно говорити з людьми з інвалідністю, це все нівелюється. Або ж у вас у закладі ще немає повністю доступного середовища, але ваші працівники правильно спілкуються з людьми з інвалідністю, і це компенсує наявність бар'єрів, які ще не вдалося усунути. Друга частина — це архітектурні дизайнерські рішення, щоб організувати безбар’єрний простір. Третя частина — практична, де готельєри та ресторатори працювали на місці з експертами з доступності. Іноді потрібно провести капітальний ремонт, щоб зробити безбарєрний простір, а іноді достатньо замінити розташування столів і стільців, чи змінити їхню висоту, — розповідає начальниця міського управління туризму Христина Лебедь. — Цього року ми проводимо навчання онлайн, створюємо онлайн-платформу, де буде чотири форми: для людини з порушеннями зору, слуху, з протезом і на колісному кріслі. Це буде посібник із базовими речами. Наприклад, для людини з порушенням зору важливо, щоб страву подали в глибокій тарілці, навіть якщо це салат, тобто щоб були бортики».

«Після таких навчань одна готельєрка мені зателефонувала і сказала, що вони в команді обговорювали доступність і це круто. Інша розповідала, що їхній бармен цікавився, як подавати коктейль людині з протезом руки, чи потрібно стакан витирати, бо він мокрий, і чи зможе людина його взяти рукою. Сам факт, що люди починають про це думати, — це вже надзвичайно важливо, бо ми зрушили це питання з мертвої точки», — додає Христина.

Були випадки, коли представники сфери гостинності відмовлялися робити свій простір доступним. Мовляв, це складно і дорого, а серед їхніх клієнтів немає людей з інвалідністю. «Це десь 10—15% підприємців. Але ми працюємо з ними, запрошуємо їх на зустрічі з ветеранським середовищем, у реабілітаційний центр Unbroken. І помалу їх переконуємо, бо рано чи пізно вони зіштовхнуться з потребую зробити свій заклад доступним, — каже Христина Лебедь. — Є підприємці, які готові хоч завтра облаштувати доступність, а не можуть, бо їхні заклади в історичній частині, де є складність архітектури; сходи, яким по 100 років. Ми ж живемо у місті, яке є спадщиною ЮНЕСКО. Або, наприклад є маленький заклад, який має 2—3 сходинки і мусить встановити підйомник вартістю 300 тисяч гривень; тоді вже легше відкрити новий заклад на іншій локації». 

Христина Лебедь каже, що хоче, аби про безбар’єрність говорили на кухнях, тобто щоб ця тема мала суспільний резонанс: «Щоб ми про це дискутували, аналізували свої квартири чи будинки, коли будуємо чи робимо ремонт. Ми ж не знаємо, що з нами буде завтра, чи не опинимося ми на колісному кріслі чи на милицях. Можливо, до нас у гості прийде людина з інвалідністю».

Карта безбар’єрності. Вже більше року у Львові діє карта безбар’єрності,  де легко і швидко можна знайти доступні заклади та локації. Картою скористались уже понад сто тисяч людей. «Насправді це не про безбар’єрність, а про бар'єр. У нас є обмежена кількість доступних закладів, хоча їх постійно більшає. Але це перехідний період. Я вірю, що за п’ять років нам ця карта не буде потрібна, бо місто буде доступним для кожного. Це шлях, який ми обрали і ним рухаємося», — додала Христина Лебедь. 

“Ставимо перед собою амбітну мету - за 5 років зробити Львів повністю доступним” - Ірина Маруняк

Заступниця міського голови Львова з питань доступності Ірина Маруняк працює над безбар’єрністю міста вже 10 років - працюючи в департаменті житлового господарства, будучи заступником міського голови з питань ЖКГ, та будучи головою двох районних адміністрацій. Однак раніше вона не була експерткою і не заглиблювалась у цю сферу так як в останні три роки, коли стала уповноваженою міського голови, а тепер і заступницею мера з питань доступності.

«Це дуже великий об’єм роботи і це треба було робити 20, а то й 30 років тому. Якби ми тоді зробили 60-70% всіх робіт – зараз би було набагато простіше. Тепер ми наздоганяємо час, який втрачено. Війна підштовхнула нас рухатись швидше. Те, що ми раніше робили за місяць, зараз робимо за два тижні, - каже Ірина Маруняк. - Багато людей повертається з війни з травмами, отримують протези, пересуваються на кріслах колісних. Наше завдання дбати про них, а також про людей з інвалідністю, щоб вони почували себе гідно, комфортно, мали такі ж можливості як інші. Щоб мали доступ до громадського транспорту, безперешкодно могли пересуватись містом, сходити в кіно чи в кафе, знайти роботу. Доступність має бути для кожного. Бо сьогодні людина здорова, а завтра підвернула ногу і вона вже належить до маломобільної групи і потребуватиме безбар’єрного середовища. Війна повністю змінила наш світогляд, цінності, потреби людей. 

Я завжди ставлю собі питання: «А якби не було війни? Чи ми б рухались такими темпами як зараз? У нас до війни також були люди на кріслах колісних, з травмами, люди, які інсульт пережили. А чому ми раніше про це не думали? Чому неправильно проектували, будували будинки зі сходами, без пандусів, і не думали про таких людей? Тому зараз ставимо перед собою амбітну мету - за 5 років подолати усі бар'єри і зробити Львів повністю доступним у всіх сферах життя».

Аби досягти цілі, у Львові затвердили Стратегію створення безбар’єрного простору у Львівській міській територіальній громаді до 2030 року. Це дорожня карта, за якою місто буде рухатись, щоб забезпечити 100% доступність у шести напрямках: фізичну, економічну, освітню, цифрову, інформаційну і громадську безбар’єрність. 

А тим часом

У будинку захисника Сергія Власова на вулиці Виговського готуються встановити підйомник — другу складову доступності житла. До пандуса вже всі звикли, нікому він уже не видається «не естетичним», і тепер сусіди користуються ним більше, ніж сам Сергій. 

«Сусіди ходять по ньому, коли несуть важкі пакети, коли йдуть гуляти з собаками, або їдуть з колясками. Тобто навіть звичайним людям це зручніше, ніж підніматися сходами», — каже захисник. Залишиться модернізувати ліфт, аби Сергій Власов зміг швидко і легко дістатися свого помешкання.