Як взаємодіяти з людьми, які мають інвалідність: 10 порад від Незламних
Десять простих порад:
– НЕ слід витріщатися чи дуже пильно розглядати людину з вадою обличчя чи з протезом. Навіть тоді, коли вам її дуже шкода і ви їй дуже вдячні. Це змушує ніяковіти й почуватися некомфортно.
– НЕ варто казати «одужуй!». Якщо ви зустріли людину з протезом у публічному місці, то, ймовірно, вона вже одужала. А втрачена кінцівка, на жаль, не відросте, навіть якщо ви цього будете бажати від щирого серця.
– НЕ розпитуйте. Пацієнти центру НЕЗЛАМНІ пригадують випадки, коли з ними намагалися зав'язати розмову, щоб продемонструвати підтримку. Інколи люди запитують про історію поранення чи травмування або про деталі реабілітації. Не всім приємно згадувати цей досвід, тому спершу варто запитати: чи комфортно людині розмовляти про досвід поранення чи реабілітації.
– НЕ демонструйте жалість. Жаліти когось, співчувати чи відчувати емпатію до травмованої людини, а особливо до наших захисників, це нормально. Проте, ці почуття варто проявляти у конструктивний спосіб, наприклад, демонструючи підтримку чи здивування, як добре людина справляється.
– НЕ уникайте. Є чимало людей, які ніяковіють чи почуваються незручно, коли зустрічають когось з вадами обличчя чи з протезом. Люди не знають, як поводитися, не знають, про що говорити. Травмовані чи протезовані люди є повноцінними членами нашого суспільства, а дуже часто з особливими заслугами. Їх не можна уникати.
– НЕ нав’язуйте допомогу. Захисники часто відчувають роздратування, коли їм без необхідності відчиняють двері чи без дозволу хапають їхній візок. Травмовані війною хочуть теж бути самостійними. І зовсім не хочуть відчувати себе в чомусь обмеженими. Якщо їм потрібна допомога – вони про це скажуть самі.
– НЕ порушуйте «кордони». Якщо хочете обійняти захисника чи захисницю – запитайте згоди. Бо не всі хочуть обійматися чи взагалі торкатися сторонніх людей. Декому це може бути навіть неприємно.
– НЕ намагайтеся нагодувати. У бажанні підтримати, люди часто намагаються нагодувати військових: приносять їжу до лікарень, хочуть пригостити чи сплатити рахунок в закладах громадського харчування, відмовляються брати гроші на ринку тощо. Це може дратувати, особливо, коли військові самі говорять, що не варто цього робити. Ви можете пропонувати допомогу із вдячності ненав’язливо, та у людини має бути право вибору – приймати вашу допомогу чи ні.
– Поговоріть з вашими дітьми. Найкраще завчасно. Діти часто поводяться безпосередньо. Поясніть їм, що таке протез та звідки він з'явився. Це допоможе вам уникнути незручних ситуацій, коли ви зустрінете когось з вадами обличчя чи з протезом.
– Комунікуйте! Людські стосунки й людські реакції – це завжди індивідуально. Неможливо напрацювати вичерпний перелік ситуацій і рекомендацій на всі випадки життя. Проте, є одне універсальне правило: про будь-яку дію чи намір варто спочатку запитати. І тільки після отриманої згоди можна продовжувати розмову, підбадьорювати, співчувати чи допомагати. А, можливо, буде краще разом помовчати.
Довідка
Національний реабілітаційний центр НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) – це унікальне місце, де дорослі та діти, які постраждали від війни, отримують комплексну кваліфіковану медичну допомогу. Це реконструктивна хірургія, ортопедія і роботичне протезування. Постраждалим не лише встановлюють протези, тут їх виготовляють. Також у центрі займаються фізичною, психологічною та психосоціальною реабілітацією постраждалих військових та цивільних.
11 квітня тут запрацював сучасний корпус реабілітації. Це 7 поверхів із найсучаснішим обладнанням для відновлення. Щороку отримувати допомогу тут зможуть 10 тисяч українців. А упродовж 11-13 квітня в цьому корпусі тривав Міжнародний форум реабілітації: фахівці з усього світу – медики, експерти, представники міжнародних інституцій, фондів, європейських країн працюють разом, щоб обговорити, проаналізувати та розробити шляхи якісної реабілітації людей, що постраждали внаслідок воєнних дій в Україні. Захід відвідали понад 800 учасників.
Сайт проєкту UNBROKEN: https://unbroken.org.ua/