8 серпня 1658 р. – Ян Казимир за заслуги в боротьбі з ворогами Речі Посполитої зрівняв Львів і його мешканців у правах і вільностях з Краковом та Вільно, за якими вони зрівнювалися з шляхтою, могли купувати земельні маєтки і мали право через своїх делегатів підписувати обрання королів. 

1405 р. – того року можемо скласти уявлення про населення і внутрішню ситуацію міста Львова – збереглася книга запису податків та інших міських справ з 1405 року:

27 липня 1368 р. – Казимир ІІІ дає місту Львову 100 франконських ланів, зазначаючи, що українці у селах, належних до львівського замку, мають право спільного користування пасовищами з львівськими міщанами.

19 липня 1527 р. – у зв’язку із пожежею червня 1527 р. у Львові Сигізмунд І видає два привілеї, якими затверджує ухвалу львівських райців, за якою з метою уникнути пожеж заборонялося будувати у місті будинки з ганком та іншими прибудовами; а також звільняє всіх жителі міста Львова від усяких чиншів і податків на 20 років, а від чопового – на сім років.

15 липня 1864 р. – міністерство внутрішніх справ Австрійської імперії своїм листом до президії намісництва Галичини окреслило основні засади майбутнього існування українського театру у Львові. 

3 липня 1653 р. – Ян Казимир бере під свій захист українське населення Львова та Львівське Ставропігійське братство, всі їхні права, привілеї та маєтки. 

1 липня 1910 р. – у стінах Львівського університету відбулися сутички між українськими та польськими студентами, під час яких загинув українець Адам Коцко. 

17 червня 1497 р. – Ян Ольбрахт надає у власність львівським райцям королівську вагу до часу, поки Кафа, Кілія і Білгород не перейдуть знову в руки християн 

17 червня 1356 р. Казимир ІІІ надає Львову магдебурзьке право та 70 франконських ланів, десять з яких призначає на пасовище, водночас забороняючи землевласникам, духівництву, міщанам будувати корчми на відстані менше однієї милі від міста. 

14 червня 1555 р. – Сигізмунд Август надає право райцям міста Львова використовувати на відбудову міських укріплень спадщини львівських міщан, що померли без спадкоємців.