Найкраща керівниця гуртка 2025 у Львові: історія Роксолани Шиманської (фото\відео)
«Я не планувала ставати педагогом — просто завжди поруч були діти»
Своє життя Роксолана планувала пов’язати із журналістикою, тому вступила на факультет журналістики Львівського національного університету ім. І Франка. Їй хотілося вчитися, дізнаватися нове й ділитися цими знаннями з іншими. Вже на першому курсі почала працювати у продюсерському центрі «Кадрики», де отримала перший досвід роботи з дітьми.
«Якось так склалося, що поруч зі мною завжди були діти. І я відчула, що мені дуже комфортно з ними. У продюсерському центрі ми разом знімали різні відео, проводили заняття з журналістики. Мені подобалося ділитися тим, що знаю, і бачити, як вони відкривають для себе щось нове. Це був мій перший такий досвід, і я пропрацювала там три роки.
Я також працювала журналістом і стажувалася на різних телеканалах, але з часом зрозуміла, що моя історія — це робота з дітьми. Я щаслива, що все склалося саме так. Освіта дала мені можливість займатися тим, що я люблю зараз — працювати з дітьми і навчати їх журналістиці. А гроші я заробляю у сфері SMM та створенні контенту», — ділиться Роксолана.
Під час занять діти не лише вивчають теорію, а й активно практикуються: як поводитися перед камерою, як має виглядати журналіст, які бувають типи сюжетів. Діти знімають сюжети про українські народні костюми, новини, бліцопитування, але улюблена рубрика — інтерв'ю.
«Часто діти самі пропонують ідеї для відео. Ми намагаємося охоплювати багато цікавих тем. Якщо вони готують матеріал самі, я даю їм приблизно тиждень, щоб придумати деталі. А іноді ідея виникає спонтанно — тоді ми просто збираємося і їдемо знімати.
Діти якось показали мені в TikTok відео, де люди підходять на вулиці до перехожих і ставлять їм різні запитання. Їм дуже сподобався такий формат, і вони теж захотіли спробувати. Тому ми разом вийшли на вулицю та провели бліцопитування. Діти були дуже щасливі й задоволені, адже це ще й вихід із зони комфорту. Навіть дорослим інколи важко підійти до незнайомої людини й щось запитати, а вони впоралися чудово, отримали багато емоцій і справжнє задоволення», — розказує освітянка.
12-річна Меланія розповідає, що хоче стати акторкою, тож на гуртку навчається, як впевнено працювати перед камерою.
«Я навчилася завдяки цьому гуртку не боятися висловлювати свою думку і зніматися на камеру. Цього мене навчила моя вчителька, пані Роксолана. Вона дуже хороша і завжди мене розуміє, а ще вона дуже сучасна, і мені дуже подобається з нею займатися. Пані Роксолана складає цікаві запитання на інтерв'ю, над ними можна багато міркувати», — розповідає Меланія.
«Найбільше мені подобається — брати інтерв'ю. Як це робити, нам розповідає пані Роксолана. Коли ми готуємо якісь ролики, нас заохочують висловлювати свої думки, і це дуже цінно», — поділилася Настя.
«Дитина довірятиме лише тому, хто сам відкритий і щирий»
Щоб працювати з дітьми, педагогу перш за все потрібно вміти чути дітей та говорити з ними.
«Ми говоримо про різні важливі для них теми, і для мене важливо, щоб вони відчували підтримку та довіру. Головний „ключик“ у роботі з дітьми — це спілкування. Це найважливіше для будь-якого педагога, адже якщо ти не слухаєш дитину, важко зрозуміти, що ти робиш у цій професії. Кожен педагог має усвідомлювати свою відповідальність. Не кожна дитина хоче ділитися своїми болями з батьками, тому важливо створити простір, де вона може це зробити. Педагог може стати тією людиною, яка вислухає, допоможе, простягне руку підтримки», — розповіла Роксолана.
У ЦДТЮГ Роксолана потрапила не випадково, адже вона й сама є його вихованкою. Ще будучи школяркою, вона відвідувала тут гуртки співу та танцю, адже колись мріяла стати акторкою.
«Коли я була маленька, мої батьки теж не знали, куди подіти всю мою енергію. Ми дізналися про центр творчості. Батьки вирішили спробувати. Коли я пройшла прослуховування, то одразу зрозуміла, що я тут надовго. 9 років я двічі на тиждень долала шлях від міста Новий Розділ, де ми жили, до Погулянки. Іноді на це йшло майже три години лиш в одну сторону. Але мої батьки підтримували мене, бо я хотіла тут займатися», — розповідає Роксолана.
Робота у центрі дитячої та юнацької творчості — особлива, адже це простір для розвитку та вдосконалення без обмежень.
«Ти ніколи не знаєш, які діти тут будуть до тебе приходити, але тобі потрібно до кожного знайти підхід. І це дуже захоплююче. Чому центр творчості? Так, для мене це дуже близьке місце, бо я провела тут все своє дитинство. А ще тут дуже легко реалізовувати свої ідеї. Ти просто приходиш до свого керівництва, розповідаєш про свої напрацювання, і єдине, що тобі кажуть: „Чим я тобі можу допомогти?“. Тебе слухають. Тобі допомагають втілити все, що ти хочеш», — ділиться Роксолана.
Перш за все, люди мало знають про такі заклади і не розуміють, скільки можливостей вони дають. Водночас центри творчості у Львові мають свою унікальність — системність, адже для кожної дитини є певна система від раннього до дорослого віку, де вона може розвиватися в обраній сфері або ж пробувати різне. Ще одна сила ЦДТЮГ, за словами Роксолани, — це люди і та атмосфера, якою наповнений простір: «В позашкільному закладі — є душа. Тут працюють стільки мотивованих людей, які приходять сюди заради дітей, щоб подарувати їм якісно проведений час, щоб їх навчити».
Щоб популяризувати центри творчості, Роксолана працювала над проєктом «Позашкілля вражає», створеним разом із департаментом освіти та культури ЛМР. У відео вона показувала справжнє життя позашкілля та розвінчувала міфи.
Нагадаємо, у Львові працює 21 заклад позашкільної освіти: дитячі клуби, центри та будинки творчості, де діти можуть безкоштовно розвиватись у різноманітних напрямах: від гімнастики, ліплення з глини, танців і співів — до фотографії, плавання на байдарках чи конструювання одягу. Актуальний перелік усіх гуртків можна знайти за посиланням.
«Я відчувала, що можу перемогти»
Ідея проєкту для «Освітньої премії» виникла несподівано під час розмови з подругою. У спілкуванні вона розповіла, що часто обговорює з дітьми різні важливі теми з їхнього життя, і запропонувала зробити щось подібне у межах роботи з гуртком. Тоді й з’явилася думка розширити формат занять: не лише говорити з дітьми про новини чи жанри журналістики, а й піднімати життєві теми та обговорювати ситуації, які їх хвилюють. Це і стало основою для створення проєкту з яким Роксолана перемогла у цьому конкурсі — серія відеоінтерв'ю «Поговоримо».
Особливість проєкту полягає в тому, що діти самі обирають, про що хочуть говорити. Це створює для них безпечний простір, де їх не засуджують, а слухають, де вони можуть відкрито ділитися думками, переживаннями та досвідом.
«Я завжди маю дуже гарну інтуїцію. Після кожного етапу в мене було відчуття, що це ще не кінець. Коли я проходила перший етап, мені здавалося, що зможу пройти далі — і так і сталося. Після заняття з дітьми я повернулася додому з думкою, що ми справді дуже класно провели час і, можливо, це відчули й судді.
Насправді перемога не настільки важлива, як сама участь. Звісно, виграти приємно, і це дає сильні емоції, але навіть просто спробувати себе — це вже дуже круто», — ділиться Роксолана.
Про програму «Освітня премія Львова»
«Освітня премія Львова» — щорічний конкурс, у якому відзначають найфаховіших, найкреативніших та найвідданіших освітян, що подалися на міський конкурс.
Минулоріч для участі в конкурсі «Освітня премія Львова 2025» подали рекордних 579 заявок. Конкурс відбувався у три етапи: спершу освітяни мали заповнити реєстраційну форму, описуючи свій досвід та додавали мотиваційне відео; наступний крок — практичні заняття з обов’язковою оцінкою учасників школярами; та фінальне змагання — інтерв’ю з комісією, а також представлення своєї освітньої ідеї. До цього, третього, етапу пройшли 24 учасники, серед яких обрали трьох найкращих у кожній категорії: вчитель школи, вихователь закладу дошкільної освіти та керівник гуртка у позашкіллі.
Переможцями стали: Ігор Дусан — педагог-організатор і класний керівник у ліцеї «Галицький», Устина Слободян — музична керівниця закладу дошкільної освіти № 179 та Роксолана Шиманська — керівниця гуртка журналістики в ЦТДЮГ.
Протягом кількох років відзнака здобула високу репутацію серед освітян Львова, ставши символом професійної майстерності та відданості справі.
У 2024 році цю ініціативу розширили в «Освітню премію Львова» — нову, ширшу і сильнішу відзнаку, яка охоплює більше номінацій та більшу грошову винагороду. 147 працівників галузі отримали премії у розмірі 35 000 гривень, а троє найкращих — по 100 000 гривень та цінні подарунки від партнерів.
