А.Садовий: «Перетворити синьо-жовтий прапор з прапора надії на прапор гордості та перемог може лише важка праця»

Протягом довгої історії українського народу синьо-жовтий прапор був прапором боротьби – дуже часто безнадійної, подеколи і братовбивчої.

Надто часто синьо-жовтий прапор тримали в руках ті, хто стріляв, і ті, в кого стріляли. Інколи чужоземному окупанту достатньо було лише підкинути сірника, щоби українці почали взаємознищення.

Однак, коли 3 квітня 1990 року синьо-жовтий прапор здійнявся над Ратушею, він став прапором надії. Мільйони українських очей дивились в цей час на Львів, де замайорів цей прапор, з величезною надією, що нарешті постане Україна їх мрії, де люди живуть добре, працюють чесно, а українці отримують повагу в світі за свої успіхи.

Це і досі є прапор надії. Швидких перемог і злетів, на які ми сподівались, не сталось. Ми перехворіли розчаруванням, що нам, українцям, не вдалось зробити все з наскоку.

Дехто взагалі вважав, що й робити нічого особливого не треба. Достатньо мати найродючіші грунти і часто повторювати, як сильно ми любимо Україну.

Але потужна енергетика, яка закладена в цей прапор, мільйони життів, які були за нього віддані, дають нації нові імпульси. Ми просто не маємо права ганьбити його.

Сьогодні українці повинні дуже чітко усвідомити – перетворити синьо-жовтий прапор з прапора надії на прапор гордості та перемог може лише важка праця.

Не трясіння кулаками, не голосні слова, не пустопорожні обіцянки, а важка щоденна праця призведе до того, що наші діти будуть з гордістю чіпляти собі синьо-жовтні прапорці на сорочки. Що прапор вивішуватимуть на будинках не лише працівники ЖЕКів на свята, а всі звичайні громадяни на своїх балконах. Що паспорти з тризубом в світі призводитимуть не до ретельнішого контролю з боку прикордонників чи поліції, а до чемної ввічливості і щирої поваги.

Я вітаю вас з днем українського прапора. Бажаю нам перемог і плідної праці. І особливо бажаю нам, львів’янам, аби українці, як і тоді, 22 роки тому, ще раз подивились на Львів, як на джерело великої надії на велику українську національну перемогу»

міський голова Львова Андрій Садовий під час урочистого засідання.

Після привітань, відбулась урочистацеремонія підняття прапора на вежу міської Ратуші.

Також покладені квіти на могилу 1-го міського голови Львова демократичного скликання Богдана Котика, за час головування якого місто одне з перших підняло над Ратушею національний прапор.

Довідка

Рішення підняти синьо-жовтий прапор на будівлі міської Ратуші було прийнято 3 квітня 1990 року на сесії Львівської міської ради депутатами першого демократичного скликання під головуванням Богдана Котика. Прапор урочисто підняли депутати Стефанія Шабатура, Зеновій Саляк та Євген Шморгун.