А.Садовий: «Ми – громада. Має бути родина міста, області, ми повинні дбати про кожну дитину»
Це традиційно, що ми розказуємо про велике значення місцевого самоврядування, про великий сенс самоврядування як такого. Потім, як правило, ми розказуємо про проблеми, які в нас є, про недостатню кількість повноважень, які ми маємо. І так - з року в рік. Відстежується така цікава закономірність, що тих повноважень стає менше. Чому? А чи ми ці повноваження, які маємо, наповнюємо реальним змістом?
Згадаймо часи, 100 років тому, не було тоді української незалежної держави, не було української влади. Але постійно була самоорганізація українців. І ми святкуємо столітній ювілей лікарського товариства, Пласту. Тоді не було якихось симуляцій, не було законодавчих нормативів, але було велике внутрішнє покликання - дбати один про одного. Українець має допомагати українцю. А чи ми на сьогоднішній день відповідальні і чи ми дбаємо про всіх тих людей, над якими ми маємо опіку? Це стосується, в першу чергу, керівників, які мають бути відповідальними. Це є відповідь на ті запитання, які кожен з нас має відповісти для себе. Ми є батьками - чи ми достатньо часу приділяємо вихованню наших дітей, чи ми покладаємось на телебачення, яке має це зробити, поки ми зайняті? Можемо продовжувати цей ряд непростих запитань.
Виникає твердження, що в нас мало повноважень, що в нас забирають повноваження, які є.
Ми маємо незалежну українську державу. За цю державу наші діди-прадіди віддавали своє життя, їх вбивали, їх вивозили в табори. Ми сьогодні тут, ми є представники влади, але чи ми в повній мірі відчуваємо владу? Чи ми помагаємо бізнесменам, на яких чиниться тиск? Це є складні питання.
Кожен буде проводити урочисте засідання в своїх радах, в своїх містах. Я б хотів, щоб ми думали про ті речі.
Я б хотів сьогодні, маючи честь виступити перед шановним товариством, звернути увагу на дві важливі речі. Освіта.
Ми з гордістю маємо унікальний заклад – Український католицький університет. Але він не отримує жодної гривні від держави, хоча всі католицькі університети світу отримують співфінансування від держави. В мене велике прохання, щоб у бюджеті 2013 року були передбачені кошти на співфінансування тих чи інших заходів Католицького університету.
Кожній дитині, яка вчиться, ми повинні допомогти, сприяти, бо немає нічого важливішого, ніж освіченість українського народу.
У вівторок в Києві була нарада, де обговорювали питання дітей, сімей, де є онкохворі діти. Ми – громада. Має бути родина міста, родина області, ми повинні дбати про кожну дитину. Ми повинні співпрацювати, показувати приклад для всієї України – які ми добрі господарі, як ми дбаємо. Ми маємо шанс, я б хотів, щоб ми цей шанс не змарнували.
Андрій Садовий, міський голова Львова