«З 2009 року держава обмежує повноваження органів місцевого самоврядування», - Гелена Пайонкевич

Починаючи з 2009 року і станом на сьогодні було прийнято цілий ряд нормативних актів, які обмежують повноваження органів місцевого самоврядування. При цьому всі обмежують ці повноваження до такого стану, що ми не можемо вирішити елементарних питань. Хоча з ЗУ не були виключені жодні повноваження, проте були забрані всі механізми для їх реалізації.

ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» повністю врегульовує ті чи інші питання будівництва, реконструкції на території відповідних адміністративних одиниць. В преамбулі цього закону чітко вказано, що місцеві ради мають повний спектр повноважень стосовно вирішення таких питань. Проте, якщо ми його проаналізуємо детальніше, то побачимо, що всі ці питання станом на сьогодні є передані державі. Указом президента, який був прийнятий на розвиток цього закону, повноваження Інспекції архітектурно-будівельного контролю були повністю виключені з підпорядкування місцевих рад. Тобто ми не надаємо дозволів на будівництво, ми не маємо жодного впливу на будівництво, ми не в праві вирішувати питання незаконного будівництва на території наших адміністративно-територіальних одиниць, ми не маємо жодних повноважень стосовно введення в експлуатацію.

Станом до 1 січня 2013 року, виконавчі органи місцевих рад мали повністю права стосовно оформлення права власності. Як права державної власності, так права комунальної власності на території своїх адміністративних одиниць. Проте 1 січня 2013 року було створено Державний реєстр для реєстрації речових прав на нерухоме майно, і ми повністю позбавлені доступу до нього.

У відповідності до закону  «Про регулювання містобудівної діяльності», всі інвестори, які здійснюють будівництво на території міст і селищ, зобов’язані взяти участь у розвитку соціальної інфраструктури. Кожна місцева рада приймає рішення про розмір цього внеску. І ми, станом на сьогодні не маємо можливості врегулювати ситуації, коли інвестор відмовляється сплачувати внесок, оскільки ми не маємо можливості проконтролювати це на етапі оформлення права власності чи на етапі введення зазначених об’єктів у експлуатацію.

До введення в дію Податкового кодексу, органи місцевого самоврядування мали право на збір на своїй території близько 10 місцевих податків та зборів. Ці податки, звичайно не були бюджетоутворюючими, але принаймні вони вносили в наші бюджети істотну суму. Проте з прийняттям наступного Податкового кодексу, було кількість місцевих податків та зборів обмежено до п’яти. Тобто насправді ці повноваження серйозно обмежені. Також хочу зазначити, що, наприклад, адміністрування податку на землю і орендної плати за землю здійснюють податкові адміністрації, а ми не можемо отримати доступу до цієї інформації і не можемо визначити, яка ж сума заборгованості тих чи інших суб’єктів підприємницької діяльності.

Станом на сьогодні, з грудня 2012 року, ми не маємо права оскаржувати рішення судів, які прийняті і зачіпають наші інтереси як органів місцевого самоврядування, якщо вони прийняті більше ніж 1 рік тому. Тобто це також обмежує навіть право звернення до суду органів місцевого самоврядування порівняно з іншими суб’єктами. Тому що загальний термін позовної давності в Україні становить 3 роки, а для органів місцевого самоврядування в такому випадку становить 1 рік. Для чого це було зроблено і з якою метою?

Питання державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. З липня 2012 року ці повноваження також забирають в органів місцевого самоврядування. Реєстраційний збір також не надходить до місцевого бюджету, тому ми будемо отримувати ще менше коштів на державну реєстрацію.

Станом на сьогодні неможливо проаналізувати, до повноважень яких органів належить питання охорони культурної спадщини. В законі всі ці повноваження продубльовані: одні і ті самі повноваження має Міністерство культури, відповідні державні адміністрації, і також органи місцевого самоврядування. Оскільки нам впродовж досить тривалого часу не вдалось досягти домовленостей стосовно розмежування повноважень, то на території міста Львова, підприємці, які мають на меті здійснювати реконструкцію пам’ятки архітектури, вони просто не знають, яким чином їм працювати і куди звертатись і з яким пакетом документів.

Гелена Пайонкевич, начальник юридичного управління

Довідка

Організатори та партнери: КУ Інститут міста, Львівська міська рада, Львівське регіональне відділення Асоціації міст України, Офіс Ради Європи в Україні, Програма розвитку ООН в Україні, Фонд Фрідріха Науманна за Свободу, проект Місцевий економічний розвиток міст України, Німецьке товариство міжнародного співробітництва.