Під час урочистого засідання вручено відзнаки «Почесний знак Святого Юрія»

«Почесним знаком Святого Юрія» Львів щорічно відзначає тих, хто своїми працею та життям засвідчив любов до рідного міста.

Відтак, сьогодні Андрій Садовий нагородив відзнакою покровителя Львова політичних в’язнів Бьєнько-Шуль Ірину, Гасюк-Крижанівську Ярославу та Дудка Онуфрія за вагомий внесок у становлення української державності та активну громадянську позицію. Цією ж відзнакою було нагороджено і члена ради Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Сипу Мирослава та соліста опери 1971-2001 років Нагірного Івана.

Нагадаємо, що «Почесним знаком святого Юрія» нагороджують громадян України та інших держав за видатні заслуги перед Львовом у галузі розвитку економіки, науки, освіти, мистецтва, охорони здоров'я, а також за видатну благодійну, гуманістичну та громадську діяльність. Вiдзнаку у виглядi хреста, у який вписане коло iз зображення Святого Юрiя - покровителя Львова, виготовлено за проектом художника Iвана Турецького.

Довідка

Ірина Бьєнько-Шуль народилась 23 червня 1918 року в м. Перемишлі. Навчалася в українській школі ім. М. Шашкевича, потім – в Українському інституті для дівчат. В часи навчання була активною учасницею українського громадського та культурного життя Перемишля. В 1938 р. вступила на навчання до Академії закордонної торгівлі у Львові. У червні 1941 р. перебувала на практиці в Києві, де її застав початок німецько-радянської війни. Наприкінці 1941 – на початку 1942 рр. працювала помічником бухгалтера в кооперативі в Судовій Вишні, у 1942–1944 рр. – у відділі статистики Ревізійного союзу українських кооперативів. В цей час налагодила співпрацю з ОУН та займалася поширенням бофонів. 18 січня 1944 р. заарештована німецькою поліцією. Під час слідства утримувалась в тюрмі «на Лонцького». З березня по травень 1944 р. перебувала у нацистському концтаборі Равензбрюк, а з травня 1944 по травень 1945 рр. – у концтаборі Фльосенбург. Після закінчення війни потрапила до Львова як переселенка з Польщі і до проголошення незалежності України приховувала факт перебування у нацистських концтаборах. У 1947 р. вийшла заміж за Івана Шуля, колишнього вояка УПА. Тепер мешкає у м. Львові.

Ярослава Гасюк (до заміжжя – Крижанівська) народилася 28 грудня 1925 р. у місті Перемишль в національно свідомій українській сім’ї. В роки нацистської окупації працювала фармацевтом в аптеці, вела активну громадську діяльність – долучалася до постановки вистав, підготовки творчих вечорів у місцевому театрі. У 1943 р. Я. Гасюк вступила до Юнацтва ОУН. Отримала псевдо "Ярка". У  1945 р. Ярославу заарештували під час виконання завдання ОУН. Через відсутність доказів була звільнена, проте вже 21 лютого 1948 р. була заарештована вдруге. До жовтня 1948 р. перебувала у тюрмі «на Лонцького», де в’язням щодня дошкуляли холод, голод та тортури. Ярославу, як зрадницю Батьківщини, було засуджено до 25 років виправно-трудових таборів та 5 років позбавлення прав. Після звільнення у червні 1956 р., вона повернулася до Львова, після чого вийшла заміж за Олега Гасюка, теж колишнього політв'язня.

Онуфрій Дудок народився 12 червня 1926 року в с. Косовець Городоцького району Львівської області. У 1940-1941 рр. в часи першої більшовицької окупації працював на торфозаготівлі для спиртзаводу неподалік с. Любінь Великий. На початку 1942 р., у віці 16-ти років, вивезений зі Львова на роботу в Німеччину. Заарештований поліцією в м. Нюрнберг. В 1942-1945 рр перебував у численних нацистських тюрмах та в концентраційних таборах - Флосенбургу, Освенцимі-Біркенау та Маутгаузені. Працював в каменоломні, на будівництві каналів та водозбірників. Звільнений американськими військами з концтабору Маутгаузен 5 травня 1945 р. Лікувався в таборі для колишніх в’язнів біля м. Хохенфельс (Німеччина).  Працював у Мюнхені вантажником. До 1948 р. перебував у таборі для переміщених осіб («Ді-пі») в м. Нюрнберг (Німеччина). Переїхав в СРСР,  утримувався в фільтраційному таборі біля м. Мукачево. З 1950-х рр. працював на Львівському арматурному заводі, електромонтером у лікарні м. Львова. Зараз проживає у Львові.

Мирослав Сипа народився 24 жовтня 1925 року в селі Погорільці Золочівського району на Львівщині. З приходом німців навчався у Львівській фаховій хімічній школі. В той час став членом Пласту та Юнацтва ОУН. Брав участь у боях з німцями та мадярами. У 1944 р. у зв’язку з пораненням і запаленням легенів скерований на лікування додому. Дорогою його, ще хворого, арештувало НКВД. Разом з іншими новобранцями під охороною перейшов до Золочева, а звідти на фронт. Служив у діючій армії до демобілізації у 1948 році. Згодом працював робітником у Львові. Налагодив постачання харчами підпільників. Наприкінці 1980-х років активно включився в Рух. Зараз є членом ради Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

Іван Нагірний народився у 1936 р. У 1971 р., після закінчення вокального факультету Львівської національної музичної академії, почав працювати у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. До 2001 року займав посаду соліста опери. Мав у своєму репертуарі більше тридцяти партій тенорового репертуару й успішно реалізовував їх на сцені. У 2001 році завершив сольну кар’єру, але не попрощався з рідним театром, якому був вірний усе життя – зараз І. Нагірний працює заступником начальника господарського відділу Львівської Опери.