«Змагання за волю, добро, Бога і Батьківщину має бути змістом життя поневоленого народу», - Ірина Бьєнько-Шуль словами Степана Бандери

Я дякую панові міському голові за те, що оцінив нашу лепту у вихованні молоді. Адже, незважаючи на свій вік, я досі ходжу на виховні години у школи. Я розповідаю дітям про наші подвиги, про страждання, які ми переносили, та про героїв, які боролись за свободу Батьківщини. Впродовж останніх 22 років разом з колективом «Відгомін», який утворився у 90-х роках при спілці політв’язнів, ми відвідали більше 200 шкіл.

Не можу також не згадати про своє рідне місто Перемишль, який називають західним бастіоном України. Нас виховували в українських школах. Ми хотіли бути поміж своїх і слухати тих, хто прививав нам любов до України, хто говорив до нас словами Степана Бандери: «Змагання за волю, за добро, за Бога і Батьківщину має бути змістом цілого життя поневоленого народу». Адже у жилах українців досі пульсує і гуде козацька кров Ірина Бьєнько-Шуль.

Сьогодні міський голова Львова також нагородив відзнакою покровителя Львова також Гасюк-Крижанівську Ярославу та Дудка Онуфрія за вагомий внесок у становлення української державності та активну громадянську позицію. Цією ж відзнакою було нагороджено і члена ради Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Сипу Мирослава та соліста опери 1971-2001 років Івана Нагірного.

Довідка

Ірина Бьєнько-Шуль народилась 23 червня 1918 року в м. Перемишлі. Навчалася в українській школі ім. М. Шашкевича, потім – в Українському інституті для дівчат. В часи навчання була активною учасницею українського громадського та культурного життя Перемишля. В 1938 р. вступила на навчання до Академії закордонної торгівлі у Львові. У червні 1941 р. перебувала на практиці в Києві, де її застав початок німецько-радянської війни. Наприкінці 1941 – на початку 1942 рр. працювала помічником бухгалтера в кооперативі в Судовій Вишні, у 1942–1944 рр. – у відділі статистики Ревізійного союзу українських кооперативів. В цей час налагодила співпрацю з ОУН та займалася поширенням бофонів. 18 січня 1944 р. заарештована німецькою поліцією. Під час слідства утримувалась в тюрмі «на Лонцького». З березня по травень 1944 р. перебувала у нацистському концтаборі Равензбрюк, а з травня 1944 по травень 1945 рр. – у концтаборі Фльосенбург. Після закінчення війни потрапила до Львова як переселенка з Польщі і до проголошення незалежності України приховувала факт перебування у нацистських концтаборах. У 1947 р. вийшла заміж за Івана Шуля, колишнього вояка УПА. Тепер мешкає у м. Львові.