Місто нагадує про боротьбу з трансмісивними інфекційними хворобами та заходи щодо їх профілактики

В епідсезон 2013 року  в лікувально-профілактичні заклади області звернулось 1034 особи з покусами кліщами (920 у 2012 р.), з них 682 особи отримали покуси на території лісопарків, парків, скверів та прибудинкових територій міста Львова. Найбільшу кількість покусів зареєстровано у Сихівському лісопарку – 47 осіб, Брюховицькому лісі – 41, парку Погулянка – 30, парку Снопківському – 21, парку Стрийському – 20, парку Залізні Води - 16, парку ім. Б. Хмельницького – 12, Шевченківському гаю – 10.

Зважаючи на те, що переносниками природно-вогнищевих хвороб є іксодові кліщі, фауна яких у Львівській області представлена двома видами (Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus, домінуючий Ixodes ricinus), поширені на території всіх районів та можуть передавати, окрім вірусу кліщового вірусного енцефаліту, і збудники кліщового системного бореліозу.

Внаслідок метеорологічних умов, вихід іксодових кліщів із зимової діапаузи прийшовся на більш пізній термін. Сезон активності та відносної чисельності їх зареєстрований з 30.03.13 року по 11.11.13 року. Середня тривалість сезону складає 226 днів, що на 28 днів більша, ніж в попередні роки. Максимальна тривалість сезону була зареєстрована в 2001 році і складала 240 днів. Середньосезонний показник чисельності іксодових кліщів у цьому році у м. Львові складає 4,8, що у два рази перебільшує середньосезонний показник чисельності по області за попередні роки. З урахуванням динаміки чисельності основних видів кліщів, навесні 2014 року слід очікувати подальше збереження високих показників чисельності кліщів в усіх ландшафтно-географічних зонах, що сприятиме підвищеному ризику зараження людей трансмісивними природно-вогнищевими інфекціями бактеріальної, арбовірусної та бореліозної етіології. Окрім цього, за багаторічними даними лабораторії трансмісивних інфекцій ЛНДІЕГ, з ентомологічного матеріалу (кліщів) виявлено вірус або антиген вірусу кліщового енцефаліту на всіх адміністративних територіях області, що підтверджує наявність в даній місцевості стабільних природних вогнищ циркуляції вірусу.

Довідка

Трансмісивні хвороби - це інфекційні захворювання, переносниками збудників яких є кровососні комахи та представники типу членистоногих. Зараження людини відбувається при укусі зараженими комахами або кліщами. Відомо близько двохсот захворювань, що мають трансмісивний шлях передачі інфекції. Вони можуть бути викликані різними інфекційними агентами, а саме: бактеріями й вірусами, найпростішими й рикетсіями, та навіть гельмінтами. Деякі з них передаються безпосередньо через укус кровососних членистоногих – це малярія, висипний тиф, жовта лихоманка, частина – опосередковано, при обробці тушки зараженої тварини, яку вкусила комаха-переносник, - це чума, туляремія, сибірка.

В країні після ліквідації місцевої малярії у 1960 році мають місце завізні випадки цього захворювання. За період 2011-2013 років було 220 випадків завізної малярії, з них серед громадян України - 70,9%, іноземців – 29,1%. Триденна малярія (P.vivax) за цей період становила 14,5 % від усіх випадків, тропічна (P.falciparum) – 65,9 %, овале-малярія (P.ovale) – 5 %, чотириденна (P.malariae) – 1,4 %, малярія, спричинена декількома видами збудників – 11 %, встановлена за клінічними показниками – 2,7 %.

В останні роки, при зменшенні кількості завізних випадків у 2,3 рази, число mixt-малярії збільшилось на 13,1 %, рецидивів – у 1,9 рази, летальних випадків від тропічної малярії – у 3,8 рази. Цьому сприяли поява та збільшення випадків малярії, стійкої до лікарських засобів, розширення міжнародних зв’язків України з іншими країнами, здійснення миротворчих місій, відпочинок громадян України в ендемічних з малярії регіонах, порушення правил проведення хіміопрофілактики та інших профілактичних заходів особами, які від’їжджали в тропічні країни та повертались в Україну.

Серед трансмісивних інфекційних хвороб в Україні особливе епідемічне значення, через наявність переносників збудників та сприятливі клімато-географічні умови для їх розвитку в організмі членистоногих, мають малярія, лейшманіоз, дірофіляріоз, кліщовий вірусний енцефаліт, хвороба Лайма, туляремія, гарячка Західного Нілу, марсельска та Ку-гарячки.

Дірофіляріоз - єдиний трансмісивний гельмінтоз, що реєструється в країні і має тенденцію до зростання. З 1997 року захворюваність дирофіляріозом населення країни зросла у 63,6 рази. Дирофіляріоз реєструється в усіх регіонах країни. За 2011-2013 роки всього в Україні трапився 741 випадок цієї хвороби. Захворюваність серед людей корелюється з епізоотією серед собак та наявністю переносників збудника, які мають епідемічне значення.

Актуальним для країни в останні роки є вісцеральний лейшманіоз, 2 місцевих випадки якого були летальними.

Сучасна фауна переносників збудників лейшманіозів в країні представлена 6 видами москітів, які реєструються в АР Крим, м. Севастополі та Одеській області.

Актуальність проблеми лейшманіозів в країні підтверджується ще й реєстрацією завізних випадків шкірного лейшманіозу з багатьох ендемічних країн світу та недостатнім забезпеченням країни протипаразитарними препаратами для лікування трансмісивних паразитозів.

Кліщовий вірусний енцефаліт (КВЕ) в країні залишається актуальним, передусім в Криму та на Волині.

За період з 1955 року в країні мали місце 596 випадків КВЕ, в т.ч. 12,5 % – завізного та 87,5 % місцевого характеру. Найбільша кількість хворих була в АР Крим - 50,7 % та Волинській області 37,5 %.

За інформацією ДУ «Львівський НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України», було зареєстровано 327 випадків ензоотичних з КВЕ у 145 адміністративних районах країни, практично в усіх областях, крім Луганської, містах Києві та Севастополі.

За останні 3 роки було 16 випадків КВЕ спорадичного характеру, в т.ч. 5 - в АР Крим, 9 – у Волинській області та по 1 завізному випадку у Харківській області та м. Севастополі.

Захворюваність на іксодовий кліщовий бореліоз, або хворобу Лайма, має тенденцію до зростання. В 2011 мало місце 1597 випадків, показник 3,49 на 100 тис. населення, у 2013 – 1927 випадків, показник - 4,24.

Показники захворюваності в окремих адміністративних територіях мали значні коливання. У 2013 році найбільш високі показники мали місце в Донецькій – 6,88, Київській – 7,24, Черкаській – 10,76 областях та м. Києві – 15,54.

Однією з причин зростання кількості захворювань на цю хворобу є наявність ензоотичних територій, як у сільській місцевості, так і у містах - усього 3042 території в 484 районах 27 адміністративних регіонів.

За останні 3 роки в країні мало місце 13 випадків туляремії у 2 областях - Сумська – 10 випадків, Київська – 3 випадки, в т.ч. за 2013 рік - 2 випадки в Київській області.

Джерелами та резервуарами збудника туляремії в країні залишаються мишовидні гризуни та зайці. Ензоотичні з туляремії території визначено в АР Крим, 24 областях (218 адміністративних районах). У природних осередках туляремії мешкає близько 1,6 млн. осіб, які мають ризик зараження цією інфекцією.

Щорічно реєструються спорадичні випадки захворювання людей на гарячку Західного Нілу (ГЗН). У 2011 році мало місце 11 випадків, у т.ч. у Донецькій області – 3, Запорізькій – 5, Миколаївській - 1, у 2012 році – 31 випадок, у т.ч. у Донецькій області – 6, Полтавській – 15, Запорізькій 10, у 2013 році – 4 випадки, в т.ч. в Полтавській області – 3, Житомирській – 1 випадок. Усі зазначені випадки було підтверджено вірусологічними лабораторіями обласних лабораторних центрів Держасанепідслужби України.

У країні визначено ензоотичні території з Ку-гарячки – в АР Крим, 18 областях та м. Севастополі - 257 ензоотичних територій у 135 районах; з гарячки Західного Нілу у 18 регіонах, 47 районах, 63 населених пунктах; з марсельської гарячки – у 5 південних регіонах (переважно АР Крим та м. Севастополь).

За 2011-2013 роки було зареєстровано 20 випадків захворювання людей на Ку-гарячку у 2-х областях: Одеській – 16, Донецькій – 4 випадки, та 66 випадків захворювань на марсельську гарячку (переважно в АР Крим та м. Севастополі, у т. ч. 19 випадків у 2013 році). Поширенню захворювань на марсельську гарячку серед людей сприяє інфікованість собачих кліщів Rh. sanguineus та інших, які паразитують на собаках, переважно безпритульних.

Специфічна профілактика вказаних трансмісивних інфекцій у сучасних умовах застосовується лише при кліщовому вірусному енцефаліті, туляремії та Ку-гарячці. Профілактика інших є неспецифічною, оскільки вакцини відсутні, розробляються або недостатньо ефективні.

Основними завданнями неспецифічної профілактики є захист людей від укусів (присмоктування) кровосисних комах та членистоногих. Це можливо шляхом зменшення кількості переносників збудників хвороб в природних вогнищах інфекцій, знищенням диких тварин, що є природнім резервуаром інфекції (гризунів) та використанням індивідуальних засобів захисту людей від укусів кровососних комах та кліщів шляхом використання репелентів і дотримання правил поведінки за містом, в лісових масивах

З метою інформування населення міста скеровуємо Вам пам»ятку щодо профілактики кліщового вірусного енцефаліту , Хвороби Лайма для інформування населення міста.