Не інтернат, а справжня сім’я: у Львові відкрили перший в Україні будинок сімейного типу для дітей з інвалідністю (відео)

Мама-вихователька Марина Бороніна — педагогиня з Дніпра. Раніше жінка працювала у тамтешньому реабілітаційному центрі «Горлиця», а пізніше, через війну, була змушена з дітьми евакуюватись до Туреччини. Згодом — повернулися в Україну й мешкали на Закарпатті, а з травня минулого року — вже у Львові. Жінка каже, що за цей час діти стали для неї рідними, тому й хотіла, щоб усі були справжньою родиною.

«В нашому будинку — п’ятеро дітей різного віку: від 4 до 16-ти років. Усі мають інвалідність, і всі — дуже цікаві: їм подобається робити все своїми руками. От готували писанки до свята, робили аплікації, картини малювали дуже гарні, з глини робили поробки. В нас навіть кімната спеціально відведена під майстерню.

Я з цими дітьми жила до цього, і вони вже стали для мене рідними. Я дуже хотіла, щоб ми були такою великою родиною, щоб можна було дати їм щось більше, ніж те, що було у закладах. І так виникла думка створити дитячий будинок сімейного типу.

Зараз ми робимо все, щоб соціалізувати дітей для подальшого життя. От зараз з Сонею обираємо майбутню професію для неї. В нас є соціальні працівники, які допомагають, приходить дефектолог, психолог, буде логопед. Допомога дуже хороша, підтримують фонди, підтримує місто — це дуже відчувається», — поділилася мама-вихователька Марина.

У будинку мешкають троє дівчат — 5-річна Дарина і 12-річна Вікторія з Львівської громади і 17-річна Софія з Кривого Рогу, та двоє хлопців з Дніпра: одному Олександру 13 років, іншому — 14. Усі діти мають інвалідність: у когось легка розумова відсталість чи затримка розвитку, у когось — поведінкові розлади, а також синдром Дауна. Двоє дітей наразі на дистанційному навчанні, а двоє готуються піти до школи.

12-річна Вікторія каже, що їй подобається у будинку все, особливо її кімната.

«Тут є моя кімната, в мене тут багато іграшок, ліжко є, шафа — тут класно! В кімнаті я сама, а в будинку є ще хлопці, дівчата і мама», — ділиться дівчинка.

А Сашко, який дуже активний і ні секунди не сидить без діла, каже, що любить усе тут: і дім, і свою сім’ю, і різні заняття, а особливо — малювати та готувати їжу.

«Мені так подобається тут! Ми можемо готувати разом, щось робити, граємо в різні ігри. Я живу тут з мамою і зі своєю сім’єю — це Віка, Софія, Сашко і я, і ще одна маленька дівчинка.

Малювати дуже люблю — різні фігури, предмети. А ще люблю готувати: піцу, різні бургери. Взагалі хочу кухарем стати», — розповів хлопець.

А от 17-річна Софія дуже любить плести з бісеру — це її особливе захоплення. А також допомагає мамі по господарству.

«Я вмію займатися бісером — плету всякі браслети: прості колечка, кружечки вмію робити. І я допомагаю мамі на кухні — чищу картоплю, ріжу її. Подобається тут, цей будинок. Окрему кімнату маю, але ми всі дружимо», — поділилася дівчина.

Цей будинок — перший в Україні такого типу для дітей з інвалідністю. Його мета — щоб діти не були в спеціалізованих закладах, а жили звичним життям, мали родинне тепло і підтримку. Кожна дитина має соціального працівника, який допомагає в побуті та навчанні: зараз їхню роботу фінансує ЮНІСЕФ, а згодом фінансуватиме місто.

«Ми у Львові зробили перший прецедент в державі, коли створили цю сім’ю. Є мама і є ці діти, яких вона любить і які стали для неї дійсно рідними. Вони тут розвиваються, малюють, ліплять, творять, підуть до школи. Тут є любов, яку не можуть дати жодні інституції. Велика подяка ЮНІСЕФ, що повірили і підтримали. Звісно, що місто буде опікуватися і виділяти кошти.

Коли держава створює такі інституції, то на одну дитину є двоє помічників. А у нас на одну дитину є один помічник, і ми тим самим ресурсом маємо намір створити ще один такий будинок для дітей, які мають інвалідність. Тому велика подяка всім, хто підтримав у цьому. Діти щасливі, тому я би дуже хотів, щоб цей приклад надихав інші громади створювати такі будинки і дарувати дітям любов», — зазначив мер Львова Андрій Садовий.

«Тут, у Львові, це перше спеціалізоване ДБСТ, де кожна дитина має свого окремого соціального працівника. Вони допомагають дітям розвиватися і навчатися, і тим самим — допомагають мамі, щоб вона мала більше можливостей для якісного часу і для себе», — зауважила Нінке Воппен, голова регіонального офісу ЮНІСЕФ у Львові.

Окрім ЮНІСЕФ, створення цього Дитячого будинку сімейного типу стало можливим завдяки фонду «Рідні», який підтримував цю ідею на всіх етапах, а також Церкві «Осанна», яка надала цей будинок у користування.

«Діти проживали в інституціях та інтернатних закладах. Наше завдання було спільно з партнерами допомогти їм проживати в Україні — у сім’ях. І одна з таких сімей створена зараз — прекрасна вихователька стала мамою. Це неймовірна людина з величезним серцем, яка відчула, що це не просто її робота — дбати про цих дітей, навчати їх, а це справді місія її життя — стати мамою для них», — розповіла Мар’яна Романяк, керівниця благодійного фонду «Рідні».

«Ми дуже тішимося, що можемо як церковна громада допомагати місту в цей непростий час піклуватися про сиріт. І віримо, що настане час, коли сиріт як таких в Україні не буде — будуть щасливі діти, які мають свої сім’ї. Це вже сьомий такий будинок у Львові, який ми відкрили з Львівською міською радою для дітей» — зазначив Дмитро Колесник, депутат Львівської міської ради і пастор Церкви «Осанна», яка є власником цих будинків.

Родина проживає у просторому будинку на вул. Абхазькій, 1В, загальною площею 292 кв.м. Тут є все необхідне для комфортного життя: окремі дитячі кімнати та ігрові, ванні кімнати, кухня-їдальня і гостинна, кімната для батьків, пральна та гардеробна, а також всі меблі, техніка та модерне опалення.

Чому важливо створювати такі Дитячі будинки сімейного типу — пояснює керівник міського управління «Служба у справах дітей» Володимир Фридрак.

«Чомусь так є, що коли у дитини є інвалідність, її вкрай важко влаштувати в сімейні форми виховання. Тому часто діти все життя живуть у спеціалізованих закладах і абсолютно не адаптовані до життя. Тому цей будинок — це наш перший крок до того, щоб зламати цю систему — щоб діти жили у суспільстві, ходили вулицями, гралися, їздили громадським транспортом, обирали собі одяг і смакували життя.

Це перший такий будинок, а наступний ми плануємо відкрити вже у вересні. Наше завдання — не тільки влаштувати дитину в сім’ю, а й забезпечити її якісним соціальним супроводом», — наголосив Володимир Фридрак.

Вже у вересні планують відкрити схожий Дитячий будинок сімейного типу в Дублянах. Його зводить організація «СОС Дитячі містечка Україна» спільно з Львівською міською радою. Це буде перше в Україні містечко сімейного типу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

До слова, 10 із 13 ДБСТ у Львівській громаді створили у співпраці саме з громадськими та релігійними організаціями.