«Поранені. Протягом кількох останніх днів на головний вокзал прибули кілька потягів з пораненими, яким трамваями перевозять до місцевих шпиталів і лазаретів. Їх було поранено під час останніх запеклих боїв в околиці Перемишля і Самбора» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Холера. В неділю бактеріологічно підтверджено черговий – 83 за порядком – випадок холери. Цю хворобу виявлено у візника притулку Брата Альберта. Цей візник їздив поза Львів на захід, і в дорозі заразився холерою.

Зараз триває підготовка до масштабної акції, яка має на меті придушення холери. Зокрема, у Львові буде створено холерну станцію для нагляду за особами, які приїжджають до Львова і виїжджають звідти. Лікарі, які володіють російською мовою і мають намір узяти участь у роботі цієї станції, можуть зголошуватися до міської санітарної служби.

Вчора помер привезений з Яворова юдей, у якого виявили холеру» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 3).

«Таємний продаж алкоголю. Попри видану владою сувору заборону продажу спиртних напоїв, досить часто трапляються випадки порушення цього розпорядження. Поліцейські рапорти відзначають дедалі більше випадків сп’яніння, і немає дня, щоб за дебош на вулиці когось не віддали до арештів для протверезіння. За таємний продаж або посередництво у продажі алкогольних напоїв покарано вже багато осіб, і то значними штрафами» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Небезпечна злосливість. Йосип Овчар, залізничний функціонер, який мешк. на Богданівці, повідомив органам безпеки, що Н. Сатоля і Марія Андрушків, милі сусідки автора повідомлення, налили йому до бочки з капустою, вочевидь на зло, карболового розчину. Після спожиття приправленої таким чином капусти небезпечно захворіла дружина Овчара, Юлія. Крім того, йому завдано збитків на 12 корон, тому що капусту довелося викинути. Злосливими сусідками зайнялася поліція» («Wiek Nowy», s. 5).

«Цікава історія з рублями. Такий собі Самуель Менкес вчора звернувся до Львівського ломбарду, щоб викупити різні закладені ним речі на суму 6.000 корон. Виплачуючи цю суму рублями, зазначив, що рахує рубль по 3 кор., хоча купував його за ціною 2 кор. 80 гр., і хоче таким чином заробити на кожному рублі 20 гр. Однак не переконав цими аргументами управління Ломбарду, який, приймаючи рубль за курсом 3,33 кор., повідомив поліції про підозру, що Менкес масово скуповує рублі і влаштовує торгівлю, занижуючи вартість рубля» («Wiek Nowy», s. 5).

«Битва за ключ. Мєчислав Лопух, слуга в кав’ярні, не бажаючи платити “чайових” сторожеві, виготовив собі ключ від брами будинку на вул. Домаґаличів, 7 [тепер – вул. Павлова]. Таке вирішення проблеми не сподобалося сторожеві кам’яниці. Через це між дотепним мешканцем і сторожем часто доходило до бійки, аж врешті справу віддали для вирішення поліції» («Słowo Polskie», wydanie popołudniowe, s. 4).

«Крадіжки. В поліцейській інспекції не можуть дати собі ради з повідомленнями щодо систематичних крадіжок.

Про них зголошуються в такій великій кількості, що з журналістського обов’язку нотуємо лише деякі найважливіші.

Отже: Д-р Генрик Фукс, який мешкає на вул. Городоцькій, повідомив поліції, що обкрадено пивницю відсутнього адвоката д-ра Леона Чеща, в будинку на вул. Словацького, 18. Вкрадено 11 пляшок вина, в тому числі кілька пляшок шампанського.

Фридерик Васючинський, який мешкає на вул. Каштелянській, 10 [тепер – вул. Перова], заявив, що якийсь невідомий зловмисник відчинив підібраним ключем двері його помешкання і вкрав у нього годинник варт. 13 рублів і фунт чаю.

З помешкання Вавжинця Лобачевського, відсутнього ротмістра кавалерії, який мешкає на вул. Личаківській, 51, вкрадено всі речі, які там знаходилися, зокрема, забрали дорогу шубу, срібний портсигар, чоботи і черевики. – Збитки значні.

Якісь невідомі злочинці вламалися до помешкання Н. Гаусмана на вул. Бернштайна, 8 [тепер – вул. Шолом-Алейхема] і забрали всі речі, які там знаходилися.

У Людвіки Білінчук на вул. Новій, 47 з зачиненого помешкання, яке відчинили підібраним ключем, вкрадено з-під подушки 30 корон готівкою.

Іван Сидорак, садівник з Яричева, який мешкає на вул. Пильникарській, повідомив поліції, що у нього розбили пивницю і забрали звідти фрукти, чим завдали йому збитків на 100 корон...

З помешкання Марії Николин, яка мешкає на вул. Яховича, 22 [тепер – вул. Кучера], вкрадено чоловічі черевики, капелюх, муфту і боа, загальною вартістю 100 кор.

Міський стражник № 202 привів до поліцейської інспекції Яна Нижанківського і Владислава Обцаса, яких затримав на вул. Вроновських [тепер – вул. Ф. Колесси] з двома мішками на плечах. У мішках знаходилися крадені 5 з половиною пар черевиків, сорочки, кальсони і спіднє. У Нижанківського під час особистого обшуку знайдено напилок, кишеньковий ніж, ремінь та різні дрібнички – а у Обцаса військовий ремінь. Обох віддано до арештів» («Wiek Nowy», s. 5–6).

«Два різні світи у Львові. Фейлетоніст “Кієвской Мислі” А. Бринський, ділячись з своїми читачами враженнями зі Львова, описує два різні світи, які зауважив серед мешканців столиці. Один світ – це народ праці, народ промисловості, який гуртується в околицях Краківської і Збіжевої площі [тепер – пл. Ярослава Осмомисла і пл. Зернова]. “Ці стосунки надзвичайно прості – ось слова п. Бринського. – Люди праці ближчі між собою, легше знаходять спільну мову, швидше розуміють один одного”.

“Важке маємо життя, то чого ж ще мусимо дратувати одне одного”. – Ця формула життя, якою є війна, тут є підставою стосунків між людьми.

У цьому світі не зустрічаються вияви догідливості, яка прикро вражає іноземця, кидаючись йому в очі на кожному кроці, зокрема в центрі міста, де, за словами Бринського, гуртується інший світ.

– Служу панові...

– Найнижчий слуга...

– Покірний слуга...

– Цілую ручки шановному панові...

Коли людина звідусіль чує ці вигуки, їй стає прикро й сумно. Кому залежало на тому, щоб так затерти почуття людської гідності?” – питає фейлетоніст» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

Газета у форматі pdf