Львів у 1914-1915 роках

19 жовтня 1914 року

«...в кожному випадку такого здирництва... повідомляти, куди слід» Збивати на тротуарі з ніг російських офіцерів, навіть нехотячи, було небажано. Як виявилося, під час окупації цей проступок могли покарати арештом.

«Охорона дерев у наших парках. Протягом кількох днів – як ми вже повідомляли – відбувається вандальське нищення дерев у міських садах і парках. Не жаліють навіть дерев, які прикрашають вулиці міста. Зокрема, допустили і варварське вирубування великої кількості дерев біля дороги від кадетської школи аж до електростанції. На захист дерев, які опинилися під загрозою, на боці міста став і градоначальник Львова, генерал-майор Ейхе, який розпорядився розпочати в цій справі слідство і притягнути винних до якнайсуворішої відповідальності» («Wiek Nowy», s. 4–5).

«Міські дешеві кухні. Найближчими днями в приміщеннях Літературно-мистецького гуртка буде відкрито кухню, призначену виключно для працівників львівської сцени, митців, літераторів і т. п. Дешева кухня, а точніше, безкоштовна для найбільш потребуючих, міститиметься в кімнатах на першому поверсі, а ІІ поверх призначено на облаштування дешевого ресторану, прибуток від якого буде призначено на покриття видатків дешевої кухні.

Президія міста незабаром відкриє велику безкоштовну кухню, яка міститиметься в приміщенні Сокола ІІ на вул. Шептицьких. Вона буде призначена для вбогого населення, яке мешкає в ІІ дільниці» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Невже брак сірників? Нечуване підвищення ціни за коробку сірників вказує на те, що цього товару повсякденної необхідності. Тимчасом справа виглядає зовсім протилежним чином. Окрім колосальних запасів у складах і крамницях, вчора до Львова прибув великий транспорт сірників з Росії (“Швєдскіє спічкі”). Якщо за таких умов сірники подорожчали, то це кидає негативне світло на наших купців, які за можливості хотіли би стягувати зі споживачів колосальні прибутки. Зі своєї сторони громадськість жодним чином не повинна толерувати, щоб за коробку сірників від неї вимагали 4–5 гелл., і в кожному випадку такого здирництва повинна повідомляти, куди слід» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Неповнолітні злодії. Анна Кордасевич, яка мешк. на вул. Лазневій, позавчора затримала на вул. Божничій [тепер – вул. Сянська] Абрама Друкера з Замарстинова, коли він з якимось іншим 13-річним хлопцем витягував з її кишені гаманець з грошима. Коли крадіжку зауважили, обоє хлопців кинулися втікати, гаманець кинули на землю, але потерпілій вдалося не тільки підняти гаманець і повернути своє майно, а й схопити Друкера і доставити його до поліцейської інспекції, де його замкнули. Припертий до стіни, Друкер назвав прізвище “багатообіцяючого” хлопця, якого звуть Н. Беєр, однак стверджував, що здійснив крадіжку і кинув гаманець на землю цей останній, а Друкер тікав тому, що інші люди тікали!» («Wiek Nowy», s. 5).

«Не подобався йому. Пекаря фірми “Меркурій” на Богданівці Броніслава Вершнера віддали до поліцейських арештів за те, що він на пл. Краківській [тепер – пл. Ярослава Осмомисла] вчора продавав срібний кишеньковий годинник за дуже низьку ціну, не змігши пояснити його походження. Підозрюваний стверджував, що купив цей годинник лише у п’ятницю – але він йому не сподобався, і тому він хотів його продати. Оскільки під час обшуку у нього знайдено інші підозрілі речі, його чітким поясненням не повірили і заарештували його» («Wiek Nowy», s. 5).

«Фаховий злодій в цюпі. Ми вже неодноразово повідомляли, що в Сигнівці біля Львова великого розмаху набули пограбування і крадіжки. Всі скривджені практично одностайно вказували на одного типа, який допускався надзвичайно сміливих крадіжок, але той – наче в насмішку – умів вчасно вислизнути з рук справедливості і гуляв на волі, обкрадаючи різних людей. Мародерство в окопах також приписують тій самій особі. – Лише в суботу вдалося затримати пташка і ув’язнити його в арештах. Він називається Ґжеґож Мюллер, він же Ковальський, і мешкає на вул. Рицарській, 30 [тепер – вул. Стороженка]. Останньою його “роботою” було пограбування залізничного стрілочника Терлецького на Сигнівці. Під час обшуку у злодія знайдено велику кількість австрійських і російських дрібних грошей, і різні крадені речі, які поліція забрала на зберігання» («Wiek Nowy», s. 5).

«Поліцейська хроніка. Катажина Мєховська, сторожка будинку на вул. Длуґоша, 31 [тепер – вул. Кирила і Мефодія], під час сварки сильно побила мешканку цього будинку, таку собі Юзефу Тудор. Побитій надала допомогу рятункова служба, а войовничою сторожкою заопікувалася поліція.

У Юзефа Мунда вчора конфіскували пов’язку Червоного Хреста, яку він носив, не маючи на це права.

На скаргу капітана Попова вчора до поліції відпровадили Захаріеля Акса, який, ідучи вулицею, збив капітана з ніг. Акс пояснював, що зробив це нехотячи. Його віддано до поліцейських арештів» («Kurjer Lwowski», wydanie poranne, s. 4).

Газета у форматі pdf