«Кінна російська жандармерія розпочала свою службу на вулицях міста. Відділ поки що налічує кількадесят солдатів» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«Депутати думи. До Львова прибули кілька депутатів Думи. В нашому місті перебувають: гр. Волод. Бобрінський, Д. Чіхачов, І. Дмитрюк, отець Памфіл Населенко. Недавно через Львів проїжджав отець Волод. Митроцький, який вже перебував тут під час процесу Бендасюка і тов. На галицьке поле бою прибули також депутати Неквасов і Калугін» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 3).

«Кіно Копернік, першорядний кінематографічний театр, дає щодня від 10 до 13 ц. м. програму довжиною 4000 метрів, у Львові небачену. З-поміж іншого “Nich Winter” і кілька атракцій Макса Ліндера» («Wiek Nowy», s. 5).

«Нові міські крамниці. З огляду на тисняву, яка панує в теперішніх міських крамницях, вирішено відкрити ще п’ять міських крамниць, які знаходяться: 1. на вулиці Леона Сапєги [тепер – вул. Бандери] в будинку Ґредля, 2. на вул. Коперніка, 3. на вул. Жовківській, 71 [тепер – вул. Б. Хмельницького], 4. на вул. Личаківській і 5. на пл. св. Духа [тепер – пл. Івана Підкови]» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Ані дерева, ані грошей. Теодор Сенюк, купець, повідомив учора поліції, що двоє якихось незнайомих йому близько людей обіцяли йому продати 16 кубічних метрів дерева в Сокільниках. Однак зажадали авансу в сумі 60 корон. Після того, як Сенюк заплатив запрошену суму, всі подалися в дорогу з метою перевезти дерево до Львова. Однак поблизу Сокільник незнайомці заявили Сенюку, що через болото не зможуть перевезти вантаж, після чого зникли» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«З історії злиднів. В одній з брам кам’яниці на вул. Панєнській [тепер – вул. Заводська] знайдено 14-річну дівчину, яка лежала на підлозі. Задубілу від холоду і страждаючу від епілепсії, їй надали у себе притулок добрі люди, а коли вона трохи відігрілась і опритомніла, почала розповідати, що прибула сюди з провінції, з-під Львова; її батька вбили, а мати давно померла. Не маючи що робити вдома, бо всюди пустка, прибула в холоді й голоді до Львова і почала шукати якогось притулку. В одному будинку від неї зажадали по 1 кор. на день за утримання. Як же вона могла погодитися на ці умови, не маючи жодної готівки. Нині далі шукає ласки добрих сердець, тому що ні на що інше розраховувати не може. Ось – історія людини, яка свій самостійний побут, без опіки батьків, починає вже від молодих років у розпачливих злиднях» («Gazeta Wieczorna», s. 2–3).

Газета у форматі pdf