Дружина загиблого захисника відкрила кав’ярню, про яку мріяла разом з чоловіком (відео)

Про власний заклад з кавою Вікторія з чоловіком мріяла ще до повномасштабного вторгнення. Раніше жінка працювала бухгалтеркою, а її чоловік виготовляв меблі. Ідея відкрити власну кав’ярню прийшла до них раптово.

«Ще до повномасштабного вторгнення я була на одній діловій зустрічі, а чоловік мене чекав у кав’ярні поруч. Тоді він сказав, що отакий бізнес треба на старість. Я подумала, що воно ж так ззовні виглядає ніби гарно, адже працюючи головним бухгалтером, я розуміла зсередини наскільки це складно. Проте чоловік тоді сказав, що ні, сфера обслуговування – це для людей, це емоції, позитив і нам треба думати, щоб нам таке зробити. Ми тоді просто поговорили про це, і на тому все закінчилось», – розповідає Вікторія Трибушна.

У перші дні повномасштабної війни чоловік та син Вікторії пішли добровольцями до війська. Обидвоє потрапили в 125 бригаду ТРО. Плани відкрити кав’ярню стали для подружжя стимулом мріяти про майбутнє.

«Хотілось, щоб була надія, якась іскра, світло в кінці тунелю, що от війна закінчиться і ми зробимо щось. У нас першим пунктом була довготривала відпустка десь біля моря, бо я з Херсона, і для мене відпочинок – це вода, а чоловік дуже любив дайвінг. А другим пунктом було започаткування власної справи», – каже Вікторія.

Андрій Муравський загинув минулоріч в лютому при обороні Бахмута. Тоді Вікторія розуміла, що має самотужки втілити їхні плани.   

«Я не знаю насправді, як я наважилась на це. Все було лише на якомусь адреналіні, бо і фізичний, і психологічний стани були далеко не найкращими. Але в мене була ця ідея, а також я побачила можливість залучення додаткового фінансування, і взялася втілювати її. Може я пафосно скажу, але воно мене добре витягло з того дна, на якому я була.

Саме навчання при міській раді, курси від Центру підтримки підприємництва стали для мене першим кроком в бік соціалізації, бо було дуже важко сприймати людей, спілкуватися, взагалі дивитися на людей, на військових, які повертаються, але я розуміла, що там безпечно, що там такі самі ветерани.

У мене сину 21 рік, і він вже має статус учасника бойових дій і ветерана. Я розуміла, що там люди мене зрозуміють. Це був гарний процес соціалізації саме з колишніми військовими і добре навчання з працівниками департаменту економіки та Центру підтримки підприємництва», – каже Вікторія.

Після бізнес-навчання Вікторія подалася на конкурс ваучерної підтримки бізнесу ветеранів та їхніх рідних і отримала 300 тисяч гривень на розвиток власної справи. Завдяки цим коштам вона змогла відшкодувати вартість усієї техніки у кав’ярні.

«Для мене це відчутна підтримка. Все профільне обладнання, яке є у кав’ярні, було компенсовано завдяки ваучеру від міської ради. Це кавомашинка, кавомолка, вітрина, морозильна камера, холодильник і обладнання для альтернативної кави. По суті це 30% від усіх моїх капіталовкладень. Бо в мене ще був ремонт, реклама, вивіски, посуд», – розповідає жінка.

Кав’ярня Вікторії має ще й важливу соціальну місію. Своїм закладом жінка хоче спонукати пари насолоджуватись спілкуванням та моментами разом.

«Ми з Андрієм хотіли кав’ярню, і зараз мені хочеться донести до людей можливість побути разом і поспілкуватися. От в мене в кав’ярні є окремий невеличкий зал, який може стати місцем для побачень та затишного спілкування наодинці. Побудьте, поспілкуйтесь, цінуйте, приділіть увагу одне одному, поки можете. Я знаю, що у кожної сім’ї чи пари є якісь проблеми чи негаразди, але цінуйте та виділяйте собі час на ту каву на двох, поки у вас є ця можливість, бо вона вже є не у всіх», – каже Вікторія.

Зараз Вікторія працює в кав’ярні сама. Вона вивчає смаки клієнтів, власноруч робить каву та виготовляє різноманітні десерти. Попри складність бізнесу Вікторія радить усім, хто мріє про власну справу, наважуватись, подаватись на конкурси грантової підтримки і займатися омріяним.

«Мені подобається те, що я працюю, і те, чим я займаюся. Враховуючи усе, що я роблю, то мій робочий день складає годин 20. Але мені це подобається, і я отримую задоволення від своєї роботи. Дуже тішуся, коли до мене приходить молодь, коли приходять старші люди. Часом приходять такі досить поважні пари і вони виходять дуже вдячні, кажуть, як у вас добре, як ми відпочили», – розповідає Вікторія.

Також у Львові запрацювала мапа ветеранського бізнесу. Тут можна знайти підприємства, засновані ветеранами та їх рідними. Мапу створили працівники департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з метою підтримки та промоції підприємств, заснованих ветеранами.

Ветеранів-підприємців та їх рідних запрошують заповнювати форму за посиланням, щоб ваш бізнес також розмістили на мапі.

Нагадаємо, у Львівській міській раді діє програма ваучерної підтримки для започаткування чи розвитку власної справи ветеранів чи їх рідних. Минулоріч 30 ветеранів та їхніх дружин отримали до 300 тисяч гривень ваучерної підтримки на свій бізнес, а цьогоріч сертифікати отримали ще 53 ветерани та їх рідні. Загалом Львівська міська рада пропонує вже 13 видів ваучерів для допомоги підприємцям.

Раніше ми розповідали про бізнеси ветеранів та їх дружин, які підтримало місто: салон краси дружини ветерана Людмили Беднарської, реабілітаційний кабінет ветерана Олега Зайця, «Сад мрії» ветерана Андрія Дробіта, волонтерський автосервіс ветерана Станіслава Лісового, екоферму ветерана Романа Качалаби, творчу майстерню «Дивна птаха» дружини ветерана Марини Тітаренко,  фотостудію «Спалах» ветерана Романа Парамущака, мобільну доставку від ветерана Юрія Опалінського, компанію «Огорожа ПЛЮС» ветерана Василя Гука та Центр розвитку дитини та підтримки сім’ї «Ключі» від дружини захисника Уляни Кінаш, бренд Familin дружини воїна Катерини Борісової.

Більше про ваучерну допомогу малому та середньому бізнесу, яку надає місто під час воєнного стану, можна дізнатися за посиланням.